Дуже часто батьки думають, що вони краще за будь-кого іншого знають, що потрібно їхньому чаду. Навіть ліпше за нього самого. І тому вважають, що дитина має слідувати їхнім уявленням. Звісно, вони бажають кращого для неї, і це заслуговує на повагу. Але часто такі гарні наміри насправді є перекладанням власних бажань, мрій та прагнень на дітей.
Приклад цього – відчуття від нової для себе їжі. Згадайте, коли ви в перший раз замовляєте якусь нову страву, ви можете чути від офіціанта, яка вона на смак, можете спитати у близьких, які її вже куштували, але ж ви ніколи не дізнаєтеся, яка ця страва насправді, доки самі не спробуєте. Навіть більше – вам ця їжа може не сподобатися, хоча всім навколо, навіть членам родини, вона подобається.То чому ж в житті має бути інакше?