Профорієнтація – ключ до самореалізації
Кожному з нас знайомі питання: ким я хочу бути, чим займатися, до чого маю хист та яку сферу діяльності мені обрати? Ці запитання до себе є одними з найважливіших, адже вони визначають все подальше життя.
54% людей не щасливі на роботі!
Згідно соціологічного дослідження HeadHunter, більша половина респондентів (54%) зізнались, що вони не щасливі на роботі. 46% везунчиків, які відчувають радість від роботи, відповіли, що найбільшою складовою “трудового щастя” є усвідомлення самореалізації. Така велика кількість нещасних на роботі людей є жахаючою, оскільки час, який витрачається на роботу, – це більша частина усього свідомого життя. Підрахуйте – на роботі ви проводите більше часу ніж відпочиваєте, більше, ніж проводите з сім’єю, більше, ніж вкладаєте у саморозвиток. Робота в дійсності стає другим домом. Тому важливо отримувати задоволення від неї, щоб не рахувати дні до вихідних або відпустки, а зустрічати дні радісно, як можливість проявити таланти та втілити свій потенціал.
Наскільки свідомо у нас обирають професію?
Перший приклад, що спадає на думку – ЗНО для випускників шкіл. Згадайте, як у нас зазвичай обирають майбутню спеціальність для молодого покоління? Велика кількість абітурієнтів не знають, куди хочуть подавати документи, вагаються між декількома закладами, зустрічаються з скептицизмом або відвертою критикою щодо свого рішення зі сторони батьків. Під тиском та у стресовому стані в останню мить йдуть за принципом «куди візьмуть з такими результатами ЗНО». Інколи батьки відмовляють дитину від бажаної професії, пригнічуючи її потенціал. Часто можна почути від батьків такі фрази: “Хоче на художника йти, але на що жити буде? Краще хай буде юристом, хоча б роботу нормальну знайде”. Звісно, вони хочуть кращого для дитини, стабільного майбутнього, але інколи гарні наміри переходять у надмірний тиск. Це призводить до втрати найціннішого ресурсу – часу. Спочатку дитина вчиться щонайменше 4 роки за небажаною спеціальністю, а потім працює все життя на ненависній роботі і незадоволена своїм життям. Або ж “відсидить” свої 4 роки в університеті та піде працювати не по спеціальності, згаявши стільки часу та матеріальних ресурсів. Це веде нас до сумної статистики – майже 55% українців працюють не по спеціальності, і близько 20% з них не працюють за спеціальністю, тому що вона їм не подобається. Скільки разів ви бачили подібні сценарії?
55% українців працюють не по спеціальності!
Чому це є найбільшою відповідальністю?
Вибір професії – це важливий етап, що формує майбутнє кожної людини. Отже до нього необхідно підходити ґрунтовно. І саме профорієнтація здатна допомогти із цим. Питання вибору професії – це одне з основних питань психології, яке вивчається майже від започаткування науки.
Вивчення психології людини в процесі її діяльності розпочалося ще у 30х роках минулого століття та втілене у теорії діяльності. Авторами діяльнісного підходу (як ще називають теорію) є вітчизняні вчені Олексій Леонтьєв та Сергій Рубінштейн, які взяли за основу культурно-історичний підхід Льва Виготського. Ця теорія стверджує, що саме діяльність визначає свідомість людини, а тому треба з усією серйозністю підходити до вибору справи свого життя – професії.
Також вибір професії вивчав Леопольд Сонді – швейцарський психолог, психотерапевт та психіатр. Задля того, аби дізнатися за яким принципом люди підходять до тих чи інших професій, він, а також його учні, проводили масштабні дослідження з визначення психологічних особливостей професіоналів визначених спеціальностей. Він довів, що людина здатна втілити себе за допомогою своїх психологічних схильностей у чітко визначеному колі професій. Сонді стверджував, що навіть душевна рівновага залежить від правильного вибору свого заняття у житті. Адже людина має реалізувати свої душевні пориви у професії, інакше вони перевантажать та зруйнують психіку. Професія, згідно його концепції, – один з п’яти фундаментальних виборів, які людина робить за своє життя.
Базуючись на роботах видатних вчених, сучасна психологічна думка виділила профорієнтацію як один з ключових напрямів досліджень. Щоб допомогти молодим людям знайти свій шлях, з’являється все більше нових методик та інструментів. Також, профорієнтація допомагає більш зрілим людям, які хочуть змінити професію. При використанні відповідних методик, можна уникнути багатьох помилок та фінансових ризиків, які виникають при самостійному пошуку свого покликання. З основними методами, підходами та інструментами я познайомлю вас у наступній статті.